Втеча

[b]«Людина  –  як  трава,  
дні  її  –  немов  цвіт  польовий,
цвіте  й  відцвітає…»
(Пс.102:15)[/b]

А,  може,  все  таки  втекти  від  долі,
І  взявши  у  руки  зброю,
Заплакати  із  горя,
Та  моє  життя  наповнене  метою.

Для  мене  вона  є  святою,
Для  когось  якоюсь  незначною.
Та  я  приготувалась  до  тяжкого  бою,
І  давно  вже  не  чекаю  спокою…

Треба  зібратись  з  думками,
І  пройшовши  золотими  ланами,
Посміхнутись,  як  ніби  востаннє,
І  не  здаватись,  щоб  в  житті  не  сталось.

2  жовтня  2012  року
близько  22.30
М.  Івано-Франківськ

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455827
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.10.2013
автор: Ліза Луківська