Живі не вмирають

я  —  серце.
я  —  серце  ,  що  хоче  померти.
я  —  південь.
я  з  липня  по  серпень.

я  —  море,
яке  хочу  з  пам`яті  стерти.
я  —  номер.
я  —  наш  другий  поверх.

я  —  нерви,
як  нерви  сусідської  стерви,
я  —  жребій,
який  "перетерли".

я  —  стовбур,
що  стОїть  на  зламанім  гробі,
в  корОбі  —
кістки  віршороби.

мене  непокоїть  лише  лиха  думка  —
здирате  колишнє  чоло.
таким,  який  був,  мені  точно  не  бути.
а  значить  -  мене  й  не  було.

я  міг  би  почути  маленьке  "вітаю"
не  бавитись  з  грибом  блідим.
живі  не  вмирають,  допоки  не  взнають
що  стали  для  когось  ніким....................................

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455623
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 20.10.2013
автор: Митрик Безкровний