Листочок, сміливо відірваний,
Від рідного дерева й листя
Вже з подихом першим від вітру
На гіллі куща опинився.
А вітер хотів підштовхнути лиш,
Та голки продрали все наскрізь,
Пожовклий, та плямку одну лишив,
Бо серце зеленим лишалось.
Сльозинки дощу, мов перлиночки,
Він, наче у росах - чарівний.
Подряпини часу, мов зірочки.
Замучений, та собі вірний.
Зігріла в кишені теплесенькій -
В Щоденних сторінках сховати.
А потім почула "навіщо це?
Я ж в лісі хотів помирати..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455465
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.10.2013
автор: Юліанка Бойчук