- Привіт.
- Привіт.
Як справи?
- Сумував.
- До чого ця брехня?
- Та не брехня це...
- Чому ж тоді не телефонував?
Я в зоні. Не роби з мене паяца.
- Я думав...
- Менше б думав - більш робив.
- Чого бурчиш?
- Я не бурчу ніколи.
- Еге ж... Ти зараз станеш на диби...
- Не сердь.
- По пиву чи по кока-колі?
- Давай по пиву. Настрій - не "ого".
- Чому?
- Тому. Не лізь в мої проблеми.
- А може допоможе...
- ...алкоголь.
То кажеш - сумував?
- А ти даремно
іронізуєш...
- Любий, це - сарказм.
- Чим викликакний?
- Аура така вже.
- Я згадував тебе сім тисяч раз...
- ...по тисячі на день? Так рідко, кажеш?
А гикавки на тижні не було...
- Не віриш, бачу, й вірити не хочеш...
- Тобі як краще: "на одесу" в лоб
рубати правду чи промежи очі?
- Дивись не вбий тільки...:)
- Окей. 1:1.
- ...то граєм далі?
- Досить вже цих жартів.
Я, "блін", сім днів не сплю, не п'ю, не їм
і свято вірю в те, що дійсно вартий...
За пояс - гордість, я йому дзвоню,
уперше виявивши ініціативу,
на тому кінці голос з тоном "ню":
"Пробач - не сам..." Та я собі противна!
Ти спогади вкладаєш в три нулі,
і вже у цьому бачиться різниця,
а я з мільярда - втратила їм лік,
чекаючи, коли мені насниться
отой, кого рівняла в ранг богів,
практично, без півграма перебільшень,
такий весь милий, рідний, дорогий...
Щоб не здуріти - я катала вірші.
"не сам", "не сам" - здається чую дзвін
осколків серця битого ще досі,
луна по венам ходором - а він...
Нехай. Тепер я буду на морозі.
І не дави тут либу. Тридцять два?
Чи хочеш, щоб я перерахувала?
- Тридцять один. Чекай, бо голова...
Чи то земля скоріше закружляла...
- Не пий. З усього видно - в тебе глюк.
Ще на руках додом нести прийдеться.
А я...
- ...ти - диво. Я тебе люблю
і пр[i]о[/i]шу...
- ...просиш що - руки і серця?
Та хоч мої підкови не сміши...
- я був не сам - я був з найкращим другом,
і він сказав, що я не заслужив
тебе. І я повірив. Чесно.
- Слухай...
давай по суті.
- Так. Багато слів...
Щоб я тут з себе дурника не клеїв...
- А що?.. - виходить.
- ...я би все зумів,
якби ти стала назавжди моєю.
- Ти кличеш мене заміж?
- Ні - у вир.
У душу.
В серце.
В першу чергу - в щастя.
Переступи образу і повір...
- ...чому мене?
- Тому що ти - найкраща.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455119
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 18.10.2013
автор: Надія Кара