Я твій портрет на пляжі малював,
Не аквареллю і не маслом вроду,
На мокрому піску портрет писав
І час від часу, лив на нього воду.
Шумів прибій і хвилі промовля,
Творили шурхіт, як чудове скерцо,
В руках пісок, мов гралось немовля,
Портрет писав з любов’ю через серце.
А ти дивилась вдаль, де кораблі,
Втікали від причалу і зникали…
І твій портрет, найкращий на землі,
Набігли хвилі і умить забрали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454898
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.10.2013
автор: Віталій Назарук