***
Одкровення стежки
Нас ведуть поміж круч,
Хрест в людини важкий,
Ждем біду голіруч.
Живемо у тіні’
Неокрилених мрій,
Душу спалює гнів,
Гасне зірка вгорі…
Ми ж - спиваєм життя,
Мов солодкий нектар,
Під один ставши стяг,
Вдвох тримаєм удар,
Разом зводим мости,
Що згоріли колись,
Прагнем духом рости –
А не падати вниз.
В цьому світі лукавств
Не збираємо крихт,
Ми не зносим лекал
І хоромів поріг,
У пустелях оман
Бачим слід від оаз,
Після сотень згорянь
Воскресаєм щораз.
Крізь замети зневір
Ми до істин ідем,
В мріях линем до зір,
Де наш справжній едем.
Там, де ріки несуть
Невгамовний потік,
Віднайти прагнем суть
Міжлюдських волокит.
Де веселки спивають
Блаженство небес –
Ми удвох сягнем раю,
Пізнаєм себе!
( Наталія Крісман, Роман Лесюк)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454778
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.10.2013
автор: валькірія