В Останній День Осені мені захотілось написати казку.Це мала бути прекрасна казка про минуле літо,
про жовтого красеня-Сонце,про червоне пластмасове відерко,яке мріяло стати барабаном...
Та ,на жаль,голова моя була пуста і самотнім камінчиком в ній перекочувалось бажання написати казку.
-Напишу казку про стіл,-подумала я,але стіл знудило канцелярськими кнопками.
-Напишу казку про канцелярські кнопки!-але кнопки дружно закотилися під шафу.
-Напишу казку про шафу,-вирішила нарешті я,але раптом почула дзенькіт посуду і делікатно стримуване чавкання,які линули
з шафи:там родина молі щойно взялася до обіду...
Турбувати їх під час прийому їжі було б невиховано.
Мені стало дуже сумно,адже закінчувався Останній День Осені,а з ним- строк придатності до використання спогадів
про минуле літо,великого красеня -Сонце і пластмасове відерко,що мріяло стати барабаном...
Я тинялася по кімнаті і килим під ногами був дуже вдячним за масаж.
Раптом почувся тихенький стук у двері.Я відчинила їх,але не побачила нікого і знову повернулась до кімнати та килима.
Стук повторився.Коли я відчинила двері знову,то почула хрипкий голос:
-Я-Гусениця,якій не вдалося стати метеликом,-на порозі лежало продовгасте худеньке біле тільце з сумними очима.
-Я- гусениця,якій не вдалося стати метеликом.Сьогодні,як вам відомо,Останній День Осені.Якщо я не знайду притулку на зиму,
то не зможу стати метеликом уже ніколи...
Якщо вам цікаво-прошу ознайомитись...,-додала вона і простягнула мені велику ,складену вдвоє довідку
з результатами медогляду.Єдиною вадою Гусениці
був шрам від подряпини дзьобом птаха.А загалом вона була
цілком здоровою.Поки я розглядала довідку,Гусениця заповзла в кімнату ,спритно залізла на стілець,а звідти-на
підвіконня,потім- у горщик з сонною геранню,де вмостилась ,зручненько згорнувшись калачиком.Позіхаючи додала:
-Прошу розбудити мене у перший день весни ,о 8.30,-а потім зовсім недоладно-Цілую.
Я причинила двері і зачудовано розглядала сплячу Гусеницю.Мені було зовсім не шкода Останнього Осіннього Дня,в якому я так і не написала казки.
Тепер довгими зимовими ночами,коли мені стає зовсім сумно,я прислухаюсь і чую тихеньке похропування.Це- моя Гусениця,якій не вдалося стати метеликом.
Я підхожу до календаря,де червоним олівцем обведена дата першого дня весни і рахую дні(.Адже її треба розбудити саме в перший день весни рівно о 8.30!)
Вночі мені сниться майбутнє літо,великий красень Сонце і веселий різнокольоровий метелик.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454596
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2013
автор: уляна задарма