Розливається небо дощем,
Позолотою вкрились ліси.
Моє серце пронизує щем
Від зів’ялої літа краси.
Плаче осінь за сонця теплом,
Журавлине не чутно „курли”.
Пахнуть яблука терпким вином,
Лиш у небі знов – горді орли.
Сумно хмари по небу снують,
Тінь кидають на моє життя,
Вічних істин шукаю я суть,
Лиш не знаю – знайду колись я?...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454548
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.10.2013
автор: валькірія