На дієту жінка сіла. В хаті чути крик.
Бо нервується, сердешна...ніби їй - гаплик.
Чом, кажу, така нервова? Не лякай дитини!
Не відновлюються, чув я, нервові клітини.
Це мені вже плакать треба. Не протягну я...
Бо лиш моркву і петрушку з нею їм щодня!
Хоч і зайвої немає у мене ваги,
Вона вірить, що дієта мені до снаги.
Знов протягує морквину... хай рука їй всохне!
Поки жінка моя схудне, то я, мабуть, здохну!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454547
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2013
автор: Гонорова пані