СтИха тліє вечір... Синім -
осідає на дахи.
І зоря в потоці виннім
плюхає в бордо боки.
Як на смак туман сьогодні?
Як учора? Чи колись?
Місяць в пОвні світлі скроні
опустив, ніби моливсь.
Сто вітрів відтоді спали,
сто доріг сплелись в клубок.
Ми з Тобою все вдавали.
Ми протерлись до дірок.
І тепер, як дві сновиди
у розірваних стежках.
Відокремлені планиди
по розгублених світах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454366
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.10.2013
автор: Маріанна Вдовиковська