Не буду більше десь "отам" літати,
як запалила, то, нехай горить.
Свою гітару лівому продати,
і римувать банальне слово "мить".
Напитись пива, чи доволі спирту,
закрити серце і без входів бути
і виходів немає - просто вмерти,
але ж здіймаються закриті груди.
Чому отак поламано, безлико,
чому по-совісті і без прикрас
своїм лиш серцем дивляться каліки,
а що їм ми, навіщо їм до нас?
Прийду, твої всотаю очі,
засумленими паростками день
збіжить у вирій, прямо проти ночі,
а я одна. Малесенька мішень.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454164
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2013
автор: Валіко Коробкадзе