Пливла нічка через річку,
В оксамитовім вбранні.
І зірок цілу скарбничку
Везла в срібному човні.
А на зустріч – красень місяць,
Одяг в нього із парчі.
Сипав сни з диво-відерець,
Розносили їх сичі.
Глянуть він хотів на зорі
Неймовірної краси,
А вони пірнули в море,
Мов краплиночки роси.
Ніченька аж засмутилась,
Місяць теж зніяковів.
Зорі квітами явились,
Він із них віночок сплів.
Нічечці на чорні коси,
Квіти-зорі одягнув.
Засвітив перлинки-роси,
І красуню пригорнув.
Діва-нічка задрімала,
На юначому плечі.
Оксамитово всміхалась,
І тулилась до парчі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453770
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 10.10.2013
автор: Ніжність - Віталія Савченко