Тонуть в сутінках вологих сподівання,
На бруківці мокрій світло ліхтарів
Перетворюється в спалахи мовчання,
У містичне сяйво із далеких снів.
Дощ бринить. Дрібні ріденькі краплі
Нас проймають: ми вже довго йдем.
Третя ночі. Кава на плакаті.
Тільки третя - ще не скоро день.
Вже нема машин - дорога вільна.
Вільна. Тільки наша. Лиш для двох.
Центр міста. Проплива повільно
Темне сіре небо без зірок.
Взявши один одного за руку,
Далі ми крокуємо у ніч.
Стомлені, але щасливі рухи.
Посеред дороги віч-на-віч.
Дзвони відбивають третю ночі.
У вологій тиші йде луна.
І теплом навпроти сяють очі,
Ті, що зараз бачу я одна.
22.01.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453594
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2013
автор: Таня Кириленко