Світку мій, світку! Доле, о доле!
Де твоя правда, де твоя воля?!
Де загубилась, в ранах, побита,
Болем задушена, смутком повита?
Де ж бо блукає? Якими світами?
Де та владарка пісень над піснями?!
Чом же не з'явиться хоч на хвилину,
Чом не покаже нам рвану свитину?..
Скільки питань... А у відповідь - тиша...
Але дізнатися б, чим правда дише,
Де заховалася, чом не виходить,
Чом волелюбних пісень не заводить...
Світку мій, світку!.. Доле, о доле!..
Де твоя правда, де твоя воля?..
В кронах дерев заховалась, у зворах,
В хвилях Дніпра, у холодних коморах,
В заспаних травах, у свіжих покосах,
В ранньому щебеті й крапельках-росах...
В стогоні серця, у плачі дитини,
В душі поривах гіркої години...
Але не в слові, не в думці єдиній,
Не вирина з-попід фарб на картині!
Пісню не зложить, в устах не заграє...
Хто іде мимо - скубе, не минає!..
Світку мій, світку... Доле, о доле...
Ось твоя правда, ось твоя воля...
________________________________________
30 березня 2013 року.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453319
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.10.2013
автор: † божевілля †