Він сидів на сходах будинку до якого
нещодавно так спішив.Спішив щоб
побачити ту котру так кохав,він чекав
теплого прийому,обіймів і
поцілунків.Вони так довго не бачилися
так довго він чекав цієї зустрічі.А вона,вона обіцяла чекати,обіцяла що не
забути а зараз навіть не вийшла за ним
щоб усе пояснити. Він солдат який
спішив до своєї коханої сидить і
плаче.Однією рукою витирав сльози а в
іншій зжимав букет троянд.Вони кололи його руки а він зжимав
сильніше,зжимав щоб відчути біль
сильніший ніж той,що відчувало його
серце. Вона не виходить їй
байдуже.Згадував їхню останню ніч як
вона клялась,клялась життям що дочекає. -Живи.......... Він залишив букет
біля будинку і пішов геть.Іде додом як
там мама як батько він уже три місяці не
давав про себе знати.Не дзвонив,не
писав вони йому казали що вона не
чекає а він не вірив.Як вони його зустрінуть? Чи будуть розмовляти? Він
стояв біля дверей квартири не
наважуючись позвонити.Двері йому
відчинила сусідка... -Прийшов... Більше
нічого вона не сказала а тільки мовчки
пішла геть.Він зайшов всередину там побачив свою матір.Вона лежала на
ліжку біля неї було багато
ліків,побачивши його вона почала
плакати. -Синку я дочекалася...... Вона
геть знесилена лежала і дивилася на
нього своїми заплаканими очима. Він дивився на неї і не міг повірити.Не давав
про себе знати а мама його зустріла як
нічого не бувало.Він не знав що вона
серйозно захворіла поки його не
було,не знав що його батько робив на
трьох роботах щоб вистачало на ліки,не знав що вони його давно пробачили і
чекали коли їхній син повернеться
додому. Він підійшов до ліжка впав на
коліна і просив вибачення,з його очей
текли слоьзи.Не міг собі пробачити,вона
поклала свою знесилену руку йому на голову.... -Синку я ніколи на тебе не
обіжалася.........а вона просто не розуміє
що втратила. -Мамо мені вона не
потрібна....пробач мені......я обіцяю що
зроблю все щоб ти одужала..... -Нічого не
треба обіцяти....я тебе дочекалася тепер спокійно можна відійти.... Ще довго він
плакав біля її ліжка.....ще довго просив
пробачення....ще довго вони
розмовляли.......він зрозумів хто
насправді був вартий його любові.......
Пізно ввечері додому повернувся батько.Побачивши сина він не сказав
нічого просто мовчки його обійняв. -
Сину ти дома...... Вони розмовляли до
ранку......він вже і забув як добре у колі
сім'й....забув як його люблять
батьки.....вони розмовляли неначе нічого і не сталося........................... Згодом мама
пішла на поправку.......він зустрів
іншу..........і нічого неначе і не було.......
Бережіть батьків вони найдорожчі нам
люди....вони наші кумири.....вони
подарували нам життя......вони пробачать все....і завжди
підтримають......любіть їх........!!!!!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453285
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.10.2013
автор: Iwan.Gora