Час фатально-тремкий,
як у голуба шлях по карнизу.
Ти ж, як ангел німий, –
крок убік і плануєш донизу.
І прийдуть міражі
нескінченно-тремтливого сяйва.
Ти уже на межі,
бо усе, що в тобі, надзвичайне.
Ти, як крапля тепла,
підіймаєшся парою в небо,
Ще би хвильку добра,
й мабуть більше нічого не треба
Так проходить життя –
по своїх, по фатальних законах,
А твої почуття
не потрібні, напевне, нікому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453221
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2013
автор: Мірошник Володимир