назвавши корабель тобою,
пливу
до берегу тисячі ранків
й безострівних вечорів.
відчиняю теплість нову,
таку,
що транслюється
повнометражністю слів.
мені й поготів не бачилось
світло заздалегідь,
а зараз воно тремтить
сонливістю білої шкіри.
єдине в що вірю
то мій корабель,
він розплющує очі в такт
і з небесних ідей
проростає.
хтось має знання
про те,
що нічого не знає,
мені ж бо достатньо
у водах з тобою
крізь сни...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453189
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2013
автор: Biryuza