Шелест листочків, зелені барви трав
Дзюркіт струмочку, соловей защебетав.
Пісню про небо, високе та синє
Моє серце до неї пташиною лине.
Сонце проблискує, десь там вдалі із-за хмар
По закосиченому полю йде український косар.
Вітер колосся додолу так низько похилив
Мов рідному батьку уклін до землі зробив.
Теплі та ніжні тони гармонійно поєднавши
Своєю чарівністю природа вабить, як завжди.
Це дивовижна, гожа, мальовнича краса
Це люба Україна , ненька моя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453008
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 06.10.2013
автор: Емілія Оленич