(Недовірш і недопроза. Просто думки.)
Ти думаєш картини не мають голосу?
Тоді ти просто не бачив справжніх.
Справжні картини кричать.
Завжди.
Й шепочуть.
А почути їх можна серцем.
Або ж просто очима.
Так, їхній голос швидше відіб’ється в очах
Ніж відізветься в серці.
Бо до серця тяжкий і тернистий шлях,
А у погляді душа в емоціях б’ється.
Справжні картини - це відлік часу,
Що заворожує подорожніх.
І у душах ставлять справжню печать.
Назавжди.
Навмисне не плачуть.
І у зговорі не будуть з митцем.
Насправді художник – просто хлопчина,
Що малює картини у темних ночах
І перебуває у неіснуючій пастці.
З якої не вилетить він немов птах.
Він колись з полотном в єдине зіллється.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452847
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2013
автор: Вероніка Стрельченко