Безсмертя – це жадана і недосяжна річ для багатьох поколінь людства незалежно від національності, релігії та раси. Чимало науковців намагалися знайти та нарешті відкрити рецепт безсмертя. Яскравим прикладом цього є алхіміки з містичним філософським каменем.
На сучасному етапі, в ХХІ столітті – столітті технічного та наукового прогресу таємницю безсмертя так і не відкрито. Звісно, створюються різноманітні ліки, косметичні засоби, набувають поширення пластичні операції, але все це дає ілюзійний, оманливий ефект продовження життя та збереження швидко в’янучої молодості.
Мене завжди цікавило питання – а от щоб було, якби ми всі стали безсмертними.
Можливо, наше життя стало зовсім інакшим. Ніхто б нікуди не поспішав,можна було б встигнути зробити все, що планувалося, втілити всі свої, хай навіть безглузді мрії. (Чи то скочити з парашутом, чи то видертись на Ейфелеву вежу).
Цінним моментом було б також те, що ми могли б спостерігати як ростуть наші праправнуки. Мали б змогу слідкувати за зміною епох, куштуючи радощі й прикрощі кожної.
Ми мали б шанс по – справжньому стати щасливими, адже ми більше не втрачали б людей, які нам близькі і дорогі. Відійшли б у минуле сльози і туга.
Та з іншої точки зору, в сучасних умовах життя вічно жити неможливо і це досить швидко набридло б. Постійне безгрошів’я, економічна розруха і кожний ранок прокидаєшся лишень з одною думкою: «Де б взяти грошей?».
В наш час достойно і зі смаком жити можуть лише одиниці. І саме вони керують світом.
Наше життя мені чимось нагадує закордонний фільм «Час». Відповідно до нього суспільство ділиться на два стани: на багатих та бідних.
Багаті мають необмежений запас часу, який ніколи не вичерпається. Це дає їм можливість жити «на широку ногу» і просто насолоджуються життям. Бідні ж отримують певний ліміт часу, який з кожною дією, з кожним придбанням потрібних речей, тане, і коли всі хвилини і години перетворюються на суцільний нуль, приходить невблаганний фінал. Тому бідні живуть швидко, не гаючи даремно ані моменту, обмежуючи себе у всіх можливих радощах життя. До того ж вони, мов бджілки невтомно працюють.
Останні мені дуже схожі на нас з вами. Кожен з нас проживає життя не так як хоче, а як виходить. Не всі можуть досягти намічених цілей, реалізувати себе саме в тій професії, яка є ближчою до душі. На перешкоді стають відсутність грошей та зв’язків, які є дуже важливими у наш час.
Окрема тема – це тяжкохворі. Неважко уявити, що їх чекає при настанні безсмертя. Життя для них в такому разі стане невимовною мукою.
Безсмертя, ніби заборонений плід. Через те ось уже скільки років чимало людей хочуть його скуштувати. Та чи потрібно воно взагалі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452625
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2013
автор: Леся Приліпко-Руснак