НЕЙМОВІРНА ІСТОРІЯ. (конкурсний новорічний вірш)

                                                                       
                                                                                     

Ой,  ви  чуєте,  дзвіночки  передзвонами  дзвенять…
Це  все  коні,  швидкі  коні  по  снігах  до  нас  біжать!
А  у  санях  кришталевих,    з  подарунками  для  всіх,
Їде  Дід  Мороз  веселий    святкувати  Новий  рік!

А  у  теплій  світлій  хаті  спить  малесеньке  дівча,
Бо  стомилося  чекати  Дідуся  біля  вікна.
В  хаті  затишно  і  тихо,  лиш  годинник  на  стіні
Б’є  дванадцяту  годину,  наяву,  а  не  вісні…

Засвітилася  ялинка  в  переливах  вогняних,
Заіскрилися  сніжинки  на  гірляндах  золотих.
І  наближення  дзвіночків  десь  почулось  вдалині  –
Їдуть  сані  на  горбочку,  буде  радість  дітворі!

Хтось  постукав  тихо  в  двері  і  проснулося  дитя:
«Мамо,    мамо  моя,  де  ти?  Зустрічаймо  Дідуся!»
По-казковому    убраний  Дід  Мороз  у  дім  зайшов.
«Я  почув,  що  мене  звали,  ось  до  тебе  і  прийшов»

Розв’язав  свою  торбину,  подарунки  дістає:
«Вибирай  собі  дитино,  все,  що  вибереш    -    твоє!»
«Ой,  Дідусю,  дорогенький,  щиро  дякую  тобі!
Я,  хоч  ще  така  маленька,  але  в  мене  у  душі

Є  одна  велика  мрія  –  крила  ангела  знайти,  
Політати  над  землею,  подивитись  на  світи,
Доторкнутися  до  зірки,  що  в  віконце  загляда,
І  матусі  дорогенькій  їх  принести  до  Різдва.

Щоб  світили  на  ялинці  справжні  зорі  золоті,
Щоб  матуся  наче  сонце  посміхнулася  мені!»
«Ой!»  -  погладив  Морозенко  білу  бороду  свою,-
«Ти  літати  ще  маленька,  але  мрію  я  твою

Без  уваги  не  залишу…  Подарую  два  крила!
Тільки  на  одну  годинку,  бо  закінчаться  дива»…
І  дива  розпочалися,  крила  виросли  у  мить,
Стіни  зникли,  роздалися,  а  вгорі  –  небес    блакить.

Полетіла  над  світами,  там  ,  де  зорі  мерехтять
І  ,утішена  дивами,  стала  зіронькам  співать…
«Доню,  донечко,  проснися,  Дід  Мороз  в  нас  побував,
До  ялинки  подивися,  там    дарунки  й  чудеса!

І  матуся  посміхнулась,  наче  сонечко  ясне:
«Ти  мій  ангеле  маленький,  як  же  я  люблю  тебе!»
І  дівчатко  так  зраділо,  пригадавши  всі  дива,
Думає    -    то  все  приснилось,  чи  придумала  сама.

Та  з  ялинки  заблищали  ясні  зорі  золоті,
А  під  ними  засіяли  –  крильця  ангела,
Її…


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452607
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 04.10.2013
автор: Алла Стасюк