Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст,
що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражданням і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.
Василь Стус
Вічні поети смерті не зазнають,
Вони повітрям стали для людей,
Народ живе, і чистоту вдихають,
І правда рветься пташкою з грудей!
Ти ж бо сказав-До тебе повернуся!
Бо смерть для тіла-звільнена душа!
ЇЇ не вбити ! Між вами розчинюся
І разом з вами буду жити я!
І ти живеш! Як приклад поміж нами,
Твої страждання зрошують поля,
Вже сходять зерна, топтані роками,
Стигнуть плоди- відродиться земля!
Ти знищив смерть! Ти не коривсь неправді,
Ти вірив у країну, у народ!
Лишив слова й на восьмій вже декаді,
Це твоя зброя! Вигнати заброд!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452594
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2013
автор: горлиця