Залічена, і стан незрозумілий.
Чи є я, існування на межі...
І вигляд по-осінньому змарнілий,
Веснянки залишили слід іржі.
Задуха скрізь і так стискає груди.
Відсутні подих світла, теплий дух.
Податися я ладна геть усюди ─
Знайти б ключі й зірвати сум-кожух.
І вивільнить таки свою натуру
(Між світлом з тінню мечеться вона)
Я тіло кину вам на амбразуру,
Верніть мене! Лиш стогін вирина.
***
Проснусь, чоло з холодною росою.
Та осад, але добре ─ тільки сон.
І усмішку, як найсильнішу зброю,
Вуста тримають! ...осені сезон!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452541
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.10.2013
автор: Helen Birets