Тобі одному віршів не пишу

[b][color="#1028c7"]Тобі  одному  віршів  не  пишу,
І  ти  мене  цим,  звісно,  докоряєш.
У  чому  винна?  Нащо  весь  цей  шум?
Ти  руки  мені  боляче  стискаєш…

Хіба  тобі  я  щось  не  додала?
Хіба  дітей  тобі  не  народила?
Тобі  потрібні  почесті  й  хвала?
Мого  Пегаса  трохи    м’яті    крила?

Чи  з  книг  моїх  тобі    зібрати  трон,
Із  пишних  слів  звиваючи  мережку?  
Ти  напиши  тоді  новий  закон
Для  жінки,  щоб  свою  топтала  стежку.

І  не  дай  Боже  з  неї  відступить…
Дивитимусь  на  світ  крізь  скло  обмежень,
Невже  гадаєш,  що  в  ту  саму  мить
Не  вийду  вже  за  коло  застережень?

Ну  і  дурний.  І  в  ревнощах  слабий,
І  так  нам  доля  робить  перепони,
І  що  тоді?  Хоч  сірим  вовком  вий,
А  час  нам  чітко  визначив  кордони.

Тож  ти  пробач,  що  жодного  вірша
Здається,    я  тобі  не  присвятила…
Але  в  твоїй  душі  -  моя  душа
Щоденно  дме  життям  в  твої  вітрила.[/color]
[/b]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452188
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.10.2013
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)