Поблизу площі Данте
я чекав на тебе
сидів у себе вдома
й спогляда на небо
Я тут і там
ми так далеко
але у нас є спільне небо
ми дуже близько й так далеко
Я бачу як ворушаться твої вуста
коли ти пишеш повідомлення "ВКонтакті"
Я чую стукіт серця
як говорим в "Скайпі"
Ми дуже близько й так далеко
летиш в повітрі як лелека
родилась осінь, вмерла спека
і ти литиш , кудись далеко
А у природі все вмирає
вогонь любові затухає
те дерево кохання що садили
ми влітку у кострі цьому спалили
Нема того що вже було
та я не вірю у поразку
кохання це життя , життя триває
ну а кохання справжнє не згасає
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452068
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.10.2013
автор: Вова Федорук