01.10.2013* 17:20
Читаючи зараз записи тих часів, я не втомлююсь дивуватися тому, який я був невіглас.
Місяць почався з того, що в ніч з 31.07.1990 на 01.08.1990 прийшов Програмний сон. Запис за 1.08.1990:
[i]Сон великий, галасливий, але витертий. Неясно пам'ятається, що кудись їхав на автомашині з кимсь добрим та близьким (молодий чоловік). Було світло. Я був спокійний і навіть веселий. Дуже впевнений в собі. Переодягнув сорочку - нову надів. Якась бежева, з кишенями. Задоволений. Ми поїхали далі.[/i]
А 02.08.1990 Петро Гончар знайомить мене із дуже сильним екстрасенсом Сергієм Литвиновим. Це молодий чоловік, який майже повністю відповідає образу того, кого я бачив уві сні. Але жодної уваги на це не звертаю і не дивуюсь навіть цьому!
У нас із Сергієм була довга розмова, а потім була його розповідь мені про мене.
Мене тоді вразило те, що коли я белькотав свої болі та незрозумілості, то він уважно слухав мене, але явно паралельно слухав ще когось, бо погляд його був направлений кудись у бік та у простір за межами нашого оточення. Через роки, коли у мене з'явився сталий зв'язок із Голосом і я так само слухав людей, то зрозумів, що Сергій тоді спілкування з Голосом, який йому і розповідав цікаве про мене.
Ця людина стала другою, після Владислава Дорошенко, яка стосовно мене виконала функцію каталізатора. Він дав мені послухати магнітофоні плівки з двома виступами Глоби та одну із виступом Шнейдермана - такого собі київського теоретика від Паранормаліки. Для мене все це було приголомшивим.
Запис у щоденнику 03.08.1990:
[i]Вчорашні думки С. Литвинова про мене:
а). я = екстрасенс, що народжується; але я не знаю Що мені Дано, не розумію, не вмію користуватися цим, а мені Дано вже багато; до цього люди ідуть довго та натужно, а мені Дано зразу;
б). Бажен[/i] [син мій] - [i]сила; дуже багато що зміниться, я ще буду вчитися у нього;
в). у мене явно буде Місія, скоро буде здійснюватися;
г). за 4 місяці у мене багато що зміниться;
д). він познайомить мене з однією жінкою, яка поведе мене далі, але і він візьме участь;
е). все, що відбувається зі мною - закономірне;
є). все фіксувати, записувати, обміркровувати;
ж). сни тримати на долонях;
и). хреститися;
і). підвести підсумок у творчості.[/i]
Цікавим є те, що фактично усі пункти, окрім д)., відбулися, були реалізовані.
Пакетом пішли Програмні сни. Перший такий сон:
[i]Сон 04.08.1990.
У сірій імлі, а не у чорній як завжди, все відбувається. Не було чорного оксамиту/бархату.
Я стою посередині чогось круглого - чи то такий вінок з лаврового листу, циліндричний, чи то циліндрична зв'язка дубових гілок з великими листям. Але це має циліндричну форму, зелене листя, освітлене яскраво біля мене, а за межами цієї освітленості все іде у імлу. Форма цього П-образного вінка (у плані) я бачу чітко, бо стою якраз посередині перекладини літери П. Знаю, що кожна ніжка від П як циліндр рівно сформована, але відрізана. Вони, ці "ніжки", простягнути уперед, немов продовження моїх рук.
Хтось стоїть праворуч та позаду мене та допомагає мені працювати. Присутністю. Жінка чи чоловік - не знаю, але скоріше за все - чоловік. Добре відчуваю, як мої пальці обох рук ретельно та вправно, із задоволенням, працюють. Що саме зв'язую - не знаю. Це - точно.
Від праці маю спокійне задоволення, завзяття, навіть гордість".[/i]
Але найцікавішими були сни в ніч перед тим, як ми з Баженом охрестилися у Солом'янській церкві.
[i]7.08.1990.
1-й сон.
Переді мною раптом з'явилася Богородиця. У середньовічному старослов'янському одязі, канонізованому. Маленького росту. Я дивився на неї немов зверху. Руки у неї були трохи підняти, але не до кінця, не так як у Оранти. Кольори - світло-сірий, темно-сірий та біло-біло-вохристий. Немов це фреска. Спокійно дивилась на мене.
Пауза - сіра імла.
2-й сон.
Раптом з'явилася квітка. В плані вона мала шестигранник, а із кожної вершини ребра уверх піднімалося вертикальне ребро. При цьому кожне ребро було по дузі зєднане із сусідніми двома ребрами та із ребром, що росло із центру шестикутника. Квітка мала овальну основу - шестикутник природно і плавно перероджувався у цю овальну основу, яка була міцно прикріплена до стебла.
Квітка була біла, майже сліпуче освітлена, а кожне ребро закінчувалося маленькою хмаркою.
Пауза - сіра імла.
3-й сон.
До нас у гості прийшли два американських (?) матроса. Годувати їх немає чим. Дали їм на тарілках якусь їжу. Вони їдять. Немов це - каша. Вони спокійні і задоволені. А мені соромно. То я пориваюсь весь час дати їм горілки, а Мати - не моя рідна мати, а якась загальна Мати, забороняє мені це робити. Я підкоряюсь. Але спроби робив дві.
Пауза - сіра імла.
4-й сон.
Бачу святу воду, яка сама по собі знаходиться у Просторі, але в ній плавають маленькі кубики, кубічні грудки, які мають забарвлення граней, що повернуті до мене, в кольорі: червоно-помаранчевий, жовто-золотий та синьо-блакитний. Я знаю, що це є Світи.[/i]
Пройшли десятиліття, а я досі пам'ятаю ці сни. Цікавим були два моменти.
По-перше, буквально на другий день, як ми із сином охрестилися, я відчув, що за моїм правим плечем знаходяться дві Істоти, яких я відчував але не бачив очима. А до того я відчував присутність тільки однієї Істоти. Так було декілька років. Один раз, коли я був гостях у дяді Петра (один із маминих братів), то запитав у нього: "Дядю, скажи, а наша бабця (його мати) часом не охрестила мене, коли я народився?" Він посміхнувся, його очі замріяно закотилися і він сказав, розсміявшись: "От ми тоді погуляли!" Виявилося, що наша бабця таємно від нашого батька, бо він був правовірним комуністом, охрестила у Соломя'нській церкві мене, а пізніше, коли він народився (1938), молодшого брата.
Тепер мені стало зрозумілим, що я відчував присутність аж двох ангелів-охоронців.
По-друге: через деякий час збагнув, що кубики, які мене налякали в дитинстві , та кубики у цьому сні були однакові.
18:40
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452036
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2013
автор: Левчишин Віктор