Так судилося

Коли  мама  приходить  у  сни
Ніжно-сумно  мені  усміхаючись,
Я  вертаюся  знов  до  зими,
Як  за  нитку,  за  пам"ять,  хапаючись.

До  зими,  що  біду  принесла  -
Став  мій  світ  несподівано  пусткою.
"В  сни  приходь,  "  -  як  молитви  слова.
Вкрила  голову  темною  хусткою...

Доля  так  розсудила:  у  снах
Ми  з  тобою  тепер  зустрічаємось.
Як  колись,  у  минулих  літах,
Один  одному  рідно  всміхаємось.

І  розмови  струмок  не  стиха,
Але  ж  все  розказати  не  встиглося.
Ранок  ниточку  сну  обрива...
"Мам,  приходь.  Не  барись.  Так  судилося.".

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451966
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.10.2013
автор: Радченко