Бомкають дзвони... Зовуть до обідні.
В храмі та й біля лиш Бога не видно.
Факт цей вірян аж ніяк не зачепить
Не спорожніють костьоли й мечеті.
Через життя хтось радіє, хтось плаче –
В декого райське, а в інших собаче.
Щось і про це у Новому завіті,
Тільки нема - як же злидні ділити.
.....................................................
*****
В нас вгризлася ота «святейша» нечисть,
Та так що мало хто і заперечить.
Хрестом лукаво луплять по макітрі –
Терпіть, мовляв, коли такі нехитрі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451921
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2013
автор: Аня Муравська