СТИРАЄ ЧАС У ПАМ’ЯТІ ОБЛИЧЧЯ

 
Стирає  час  у  пам’яті  обличчя,
Як  гумка,  що  стирає  олівець.
Я  вже  зійшов  з  дороги  на  узбіччя,  
Дорога  теж  зійшла  на  манівець.

Багаж  років  прожитих  за  спиною,
На  плечі  тисне,  давить  вантажем.
Змахнув  сльозу  непрохану  рукою,
У  душу  смуток  вже  заповз  вужем.

Скрутився  болем  і  заліг  у  серці
Підточує  з  середини,  болить.
Тебе  не  бачу  поруч  у  люстерці
Душа  щодня  побитим  псом  скімлить.

Закрию  очі,  щоб  тебе  побачить,
Крізь  час  і  простір  глянути  на  мить.
Чи  це  кохання  щось  для  тебе  значить,  
Чи  лиш  мені  без  нього  не  прожить?

30.09.2013  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451899
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.09.2013
автор: Мирослав Вересюк