Перекроїти матричну систему світу,
Перетоптати її чобітьми...
Щоб вимолити трошки літа,
І світла серед пітьми!
І попросити в Господа новий покров:
Старий бо вже нікуди не годиться...
Себе перекроїти до першооснов,
Можливо знов душа запломениться!
Священною іскрою Прометея,
Його нев*янучим вогнем...
Я вийму з серця меч Арея!
Омию себе дощем...
Щоб стати світлим і чистим,
Як в перший день,коли тебе зустрів....
Мого життя ти блага звістка-
Богиня моїх вітрів!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451612
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.09.2013
автор: Той,що воює з вітряками