Осінь холодна вітром повіє,
Сонечко світить, але не гріє,
Зранку тумани все покривають,
Земля, зволожене листя приймає.
Дивлюсь на річку, засумувала,
Пливе й по хвилях листя опале.
Небо заплакане тихо дрімає,
Вітер, роздягненим віттям гойдає.
Дим, що від попелу, також не гріє.
Так пізня осінь смуток все віє.
Та не журися, це ж диво природи,
Адже не завжди така є погода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451446
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.09.2013
автор: Небесна