Друже, ти знаєш, хто він?
Серця надривний стогін,
Струмінь душі гарячий –
оголеним нервом плаче!
Поет,
той хто поза часом
у фібрах тонких зачався,
і десь у глибинах тиші
мелодію щастя пише.
Поет –
він як рана свіжа,
болить кожним пульсом вірша!
Сакральна його основа
на самому денці слова.
Поет,
ніби, карма – віриш? –
із серця її не вирвеш.
Вінець, що із ним довіку,
за щастя творити - відкуп.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451415
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.09.2013
автор: Omega