Життя повз мене, на баскім коні,
Пронеслось, знявши куряву до неба.
Дивлюся, мов крізь шибку у вікні,
Оцінюю... А є у цім потреба?..
Щось буду змінювать? О, ні, не буду!
Чи кая́тись? Що́ не зробила я?..
На шлях насипала каміння груди,-
Не знаю, чи його вже розгребла...
А катува́тися,що я не ста́ла -
Політиком, учителем, поетом,
Не хо́чу...Часу́ лишилось мало,
Перед останнім, вирішальним сетом.
Життя це гра - моя, в мені, зі мною, -
Мені прийнятні правила її,
І з нею, і на неї йшла війною, -
Відстоювала я права свої.
Дивлю́ся, мо́в би збоку, зве́рхньо...
Оці́нюю... Кому, скажіть, це треба?..
Коли останній промінець померкне,
Хай судить Той, хто володіє Небом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450941
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.09.2013
автор: @NN@