Був свідком випадковим, а чи певним -
суцільні нісенітниці довкола...
Ми наче перевернуті - пісочні -
наповнюємо те, що було повним.
І загубивши крихту з купи часу
на шиях повикручуючи всесвіт,
шукаємо собі подібних зрячих -
шукаємо собі подібних смертних.
Прорізавши уздовж дорожні вени,
умившись вітром спалених відходів,
зі страхом чути, як біжать підземки,
ховаємо тіла у хмарочоси.
І той, що свідком був колись - забутий.
Що робимо тепер - не вгледить інший.
Так ніби нас навиворіт зносили.
Протерши.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450585
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2013
автор: Іванна Шкромида