В осінніх парках на паркових лавах
Чекає вона, згадує вона
Все як завжди, все не те, все пусте
Люди навколо не глянуть в очі
Їх сенс не твій, їх сенс пустий
Дороги різні. Твоя ж на місті
Ти плачеш нині, ти плачеш завтра
Тобі б забути
Твоя музика стильна
Вона здатна на силу
Вона гоїть рани, дарує надію
Фіолет в вухах пише картину
Де барви веселки малюють те інше
Ти бачиш там своє, бачиш там рідне
Воно – це щось інше, це поштовх вперед
Ти вчора покинула засиджену лаву
Відчула натхнення, ти полетіла
Ти розправила запилені крила
Твоє майбутнє не за горами
Взлітай і глянь на то щастя яке біля тебе…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450581
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2013
автор: Василь Великий