З країв далеких і чужих
Я повернусь у рідну хату.
Я повернусь у рідний двір,
Він стріне щирості багатством.
Ступлю на землю рідну я.
Сліди батьків на ній відбились.
Тут молодість пройшла моя,
лиш в спогадах вона лишилась.
Здалека чую вже той клич,
Яким зове мене обійстя:
«Тебе чекаю, повернись!
Водичкою з криниці вмийся.
Дай відпочить душі своїй,
В краях чужих вона стомилась.
А тут так добре буде їй
На жаль, вже трохи припізнилась.
Тут рай земний відчуєш ти,
Тут у спокої будеш жити.
Забудуться чужі світи,
Тут будеш царством володіти».
Цей голос рідної землі
Мене завжди до себе кличе;
І всі мої земні путі
Туди збігаються і лише.
І тільки там знаходжу я
Все, що по світі розгубила;
Моя земля – свята земля,
Душі моєї кріпость й сила.
Я повертаюсь, зустрічай!
Даруй мені усмішку ніжну;
Прабатьківський поліський край
І рідний двір, і хата рідна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450399
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2013
автор: Едельвейс137