Он бачиш - стоїть за спиною.
Чекає. Примушує здатись.
Я різала вени рукою:
Вона ж не любить так гратись.
Сьогодні був день такий світлий,
Хороший, неначе останній,
Неначе художник палітру
Для мене розлив на дивані.
Та що говорити? Не варто.
Прощай, мій жорстокий учитель.
А я вже готуюсь до старту.
Із гостею маю летіти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450116
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2013
автор: Богдана Лапченко