Безперервні дощі
виграють кругом нас,
мов на древньому фортепіано.
Довго й нудно з дня в день
пливе-тягнеться час,
темп його то повільний, то рваний.
І звучить-виграє
цей невпинний мотив
золотої і щедрої осені.
Він бринить кожну мить,
а в душі в нас щемить
до весняної просині.
Мила, ми збережем
під осіннім дощем
серця твого і мого горіння.
Щоб колючі вітри
і холодні сніги
в нас не вкрали любові коріння.
Чуєш, осінь шумить?
Неповторна ця мить,
х́оч приходить вона і щороку.
А мелодії нить,
що у серці бринить,
нас веде на дорогу широку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450077
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.09.2013
автор: Олег Вістовський