Таких потрібно берегти людей,
Що залишають по собі сліди,
Що переповнені невичерпних ідей,
Які залишать людям назавжди.
Вони творили і всього себе,
На плаху положили ще живими,
Не корчили із себе, я – «цабе»,
Жили як всі і не були святими.
По-різному складалося життя:
В одних воно спокійне й тихе-тихе…
У інших дні прикидані сміттям
І часто щастя чередує з лихом.
Та більшість з мудреців – це «босяки»,
Саме вони творці, що мають силу,
А інші просто люди – сіряки…
Що прагнуть жити на землі щасливо.
Найдовший шлях лишає тих зоря,
Що залишають слід земний навіки,
Для них молитви чутно дзвонаря,
А постаменти бережуть їх лики.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449811
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2013
автор: Віталій Назарук