Скажи собі відверто: Я - Людина!
"Банальщина, - обуришся, - то все!"
Та слово це, здавалося б, єдине
Великий сенс насправді-то несе.
І хто живе в полоні ще омани,
Отруйне зілля п'є, що ллє Тартар, -
Той немічний і ниций Пекла бранець,
Людина ж - це Землі дбайливий цар.
Чи чуєш? - Серце б'ється у рослинки,
Чи бачиш, як страждає в смітнику,
Чи маєш для думок скупу хвилинку?
Ні! Думку заганяєш знов у кут.
"Навіщо та Природа? В мене гроші,
І влада, нащо роздуми пусті?"
Від Всесвіту у щільній огорожі, -
Плазун ти, а не птах у висоті.
Гордися тим, що ти-таки Людина!
Не Дарвіна безликий, хворий плід, -
Син Бога, - не байстрюк-бо попідтинний, -
І йди творити Батька гідний світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449622
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.09.2013
автор: Олександр Обрій