Ліг чоловік біля свого човна,
Щоб відпочити, улов був - що треба
Ним задоволений був він сповна,
Нині в насущнім відпала потреба.
Берегом швендяв крутий багатій,
Вгледівши хлопа в обіднім релаксі,
Мовив він: хоч упади ти, хоч стій,
Чом не у морі, хватає вам баксів?..
Ти б не лежав на жаркому піску,
Риби впіймав би іще для торгівлі,
Хату купив би хорошу таку,
Кращу, ніж зараз у вас для ночівлі.
Згодом купив би ще пару човнів
Бізнес пішов зразу - те що і треба...
Потім, лежав би, якби захотів,
Сонечко гріло б боки твої з неба.
Мудрий рибалка йому відповів:
Може тебе засліпило, глитаю?..
Гріюсь на сонечку, без зайвих слів,
Дякую Богу за те, що я маю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449592
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 17.09.2013
автор: Патара