Не хвилюйся
За мене
Я залишусь.
Я буду
Тут
Завжди.
Адже
Це
Моє
Прокляття.
Адже
Таблетки
Проросли
В мені
Болем
Минулих
Захо́вань,
Адже
Я звик
Жбурляти
Своїм
Нікчемним
Тілом
До повного
Розпаду
Матерії
Це моє
Прокляття
Я безсмертний
Смертність
Десята
Вривається
В ворота
Мого
Черепа.
Зачекай.
Вона
Не ввірветься,
Адже
Дерева
Що
На
Цій
Порожнинній
Землі
Не
Здатні
Приймати
Ще
Сухості
Сухості
Сухості
Сухості
Сухості
Сухості
Мова
Наповнена
Приголосними
Смердючих
Садів
Все
Спалене,
Вже
Не витопчеш,
В
Такий
Спосіб
Розгортається
Кривава
Різня
Між
Сумнівами
Моїх
Голодних
Котів
Та
Собаками
Твоїх
Поневолень
Невротично
Невротично
Невротично
Невротично
[не дотично]
Світло
Гасне
Я напишу,
Власне,
Я напишу
Ще один
гіркістю
Насичений
Вірщ,
Щоб
Актори
З
Викорковано]Дірявими
зубами
Палицями
Били
Мене
Попід
Серце,
Попід голову
Били
Мене
По обличчю,
Щоб
Грудна
Клітка
Розірвалась
І
Серце
Вирване
І стомлене
Знайшло
Собі
Прихисток
В якомусь
Теплому
Просторі
Обличчя
Хай
Моє
Злетить
Десятитисячним
Янголом,
Що
Врятувався
На небо
На кордон
Уявних
Сотворень
Голова
Моя
Хай
Розітреться
На
Гарячий
Вогня́ний
Вітер
Самотньої
Захаращеної
Пустелі
Всіх
Повільно
Зникаючих
Століть
Хай
Вершиться.
Я
Одна́ково
Буду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449426
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.09.2013
автор: Immortal