Людина-звучить гордо!
Яка брехня-розбите скло в руках Господніх...
Як за останнім перснем Фродо,
Ми біжимо за славою у сподніх:
Прагнемо схопити великий куш,
Щоби дістати великий кеш...
Із розірваних в клаптики суш,
Наробили великих пожеж!
Великі міста-як вуглинки,
Країни-як димні ватри...
Хтось просить хліба скоринку,
А комусь вистачає мантри!
Але ніхто не втомлюється грати,
Не свою роль на полі битви...
Урожай продовжують збирати:
Комусь читають відхідні молитви!
А хтось продовжує міняти,
На день по тисячі масок...
І, лицемірячи, кричати,
Про те,який же світ прекрасний!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449400
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.09.2013
автор: Той,що воює з вітряками