Страху вже, люди, в вас нема,
Але ще й досі всі бояться,
Що десь там світить Колима
І відбере у вас хтось щастя.
Що ж боїтеся всі ви так,
Якого щастя загубити?
Чи годен хтось забрати в вас
Те серце, яке вміє ще любити?
Доки живе воно та і доки здатне битись,
Не допустіть йому в брехні отій згубитись,
Що розцвіла немов в хлібах тернина,
Бо ваша та любов отам загине…
Загубиться між тернами й лушпинням,
Зів’яне в будяках десь попідтинням;
Любов сердешна щемна і тендітна
Не зможе в ній розквітнути, як квітка.
Хто вчив нас відділять зерно від плевел;
І бачити брехню там, де напевно
Вам кажуть, що то правда, правда…
Отак живем, - з віків і донедавна.
Сьогодні правду геть уже убили,
Та серце ваше любить і любило,
Хоч і давно від того почорніло:
Що бачило і бачить нині
у цій стражденній Україні.
Розділенні ми з вами нині На тій і іншій половині;
І ділять далі нас усіх,
Як тих телят на випасах…
Всі кольорові нині ходим,
І наклепи ми з вами зводим
один на одного:
Хто більше вкрав, та хто добріший;
І, хто з плеча віддасть вам більше
добра свого…
Яке ж до них ми маєм діло?
Та фартухи на нас наділи:
Червоні, сині, кольорові…
Тож: «Будьмо! Гей! Усі здорові!
Під дудки кольорові танцювати…
*************
О! Добрі люди!
Нас доведуть,
Що битись будем ми між собою
За добро те панське…
Забули, що колись учила мати:
-Живи своїм ти розумом, маленький,
Не слухайся недобрих « дядь»,
І будь же розумненький;
Щоб не зчинив десь бійку,
Та не потрапив у тюрму -
Ти матінку послухай лиш одну…
***********************
Ото ж! Чим же послужим нині
Своїй ми ненці – Україні,
Як будем слухать різних дядь:
-І там не стій! І тут не сядь?!
Один ми одного вже годні погубити-
Бо кольори не можем поділити:
І там і тут не знаєм за що жити,
І діточок голодних чим кормити.
Та кольоровий пан казав: « Кожуха дам!..» -
І ми готові все йому простити;
І, повдягавши фартухи,
За той кожух ми ладні битись…
…А серце здатне ще любити…
Та загубилося воно –
У словоблудді, словобрехні;
І дивляться на нас ТІ - ВЕРХНІ:
Коли приступим до стіни,
Яку між нами збудували;
І, чи - заклякнемо ми там,
А, чи - стіну оту повалим?..
( квітень 2010 р.)
****************
Невже, ніколи ти не помирав;
Невже, ніколи геть ти не відходив;
Згубивши всі параметри дороги,
Якою все життя ти крокував?.
(20 травня 2012 року)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449281
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.09.2013
автор: Людмила Богуславська