У пізню годину, під ночі покровом
Завжди ожива страхітливий хижак,
Гуляти виходить Тарганус Пляшковий,
На жителів міста наводячи жах.
На лапи потужні з металу стає він,
А тіло вкрива його панцир-броня,
Він жертву з вікна виявляє миттєво,
Бо писок червоний "не спить" ані дня.
На спині його - віковічні рослини,
А погляд хижацький у прах спопеля,
Мов Голем, якого зліпили із глини,
Та тіло його сформувала земля.
У страх не впадайте лишень, боягузи,
Лякати мені вас-бо геть не резон,
Розслабте від жаху напружене гузно:
Тарганус - всього лиш квітковий вазон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449182
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.09.2013
автор: Олександр Обрій