Під Покровами Матері Святой
Сховався храм, що символ Сонця має,
Цегляний мур – мережива сувой
З усіх боків святиню огортає.
Софія Київська натхнення тим дала,
Хто Церкву бачити хотів у славі,
Від неї барви фресок прийняла,
Тут Ольга й Володимир величаві.
Це дивний храм. Воскресла пам’ять зрить
Із білих стін, що сваргами укриті,
І неба вічного гармонія звучить
У візерунках кольору блакиті.
Це Небу гімн.Звідкіля ми прийшли
Й куди підем, закінчивши турботи,
Ми Небо на Землі сьогодні віднайшли
Й залишим тут свої вагання і скорботи.
Оранта Сильная тримає Небо-Покрова,
Дітей на своїх та чужих не поділяє,
Любов`ю пророста, як молода трава,
І ясним сонцем душі зігріває.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449049
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2013
автор: Ольга Кир