ЦЬОМКИ ПРО ЗАПАС


Ти  перемножив  мої  пальці  на  цілунки,
в  пучках  розстер  печаль,  мов  міль.
Ти  влазив  під  скуйовджене  сновиддя
І  підсипав  у  постіль  дикий  хміль...
Ти  змащував  мене  і  притуляв  до  рани
із  подорожника  листочок  і  долоні...
У  ступці  розстерав  якесь  коріння,  трави...
втирав  у  ступні,  в  груди  й  скроні.
Серед  долини  гейзерів  гарячих  пінних  
ти    вибирав  один  нуртуючий  і  ліпший
І  пряні  пахоші  підвалів  древніх  винних
домішував  у  трунок  з  бузини  і  вишні.
Ти  чаклував  над  сціленням  Венери,
чи  може  Галатею  оживляв  в    саду.
Торкався  безнадійно  де  чудні  химери
затьмарювали  вхід  у  душу  молоду...
Ти  перемножив  мої  кроки  на  чекання,
на  дотики,  на  світло  погляду  з-під  вій  ...
Ледь  чутний  шепіт,  миті  обертання,
збігали  полотном  густі  мазки  олій...
І  час,  мов  з  тюбика  вичавлювалась  мить,
повільно  рухався,  не  знаючи  розв"язки,
де  тонко  рвавсь  захриплим  горлом  дріт
мольби.  Дивився  пристрасно  у  очі  ловеласки.

Бриніли  струни,  іскристо  гомоніли  дрова
язикувала  ватра,  розносячи  плітки  про  нас...
Ти  чухав  спинку,  цьомав  щічки  й  чорні  брови,
І  множив,  множив,  це  все,  ніби  про  запас!...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449015
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2013
автор: gala.vita