Вони були ідеальною парою... Антикварний годинник і картина невідомого художника. Картина не зовсім пасувала до інтер"єру, але в ній було щось особливе і заворожуюче...
Годинник був центральною фігурою в кімнаті і кожен його удар - виважений і переконливий. Він весь світився величчю. Картина ж, навпаки, була легка і грайлива - випромінювала світло і тепло. Вона часто загравала до годинника привабливою палітрою кольорів. На що годинник невдоволено скрипів.
Картина понад усе любила вечірні години, коли годинник по-батьківськи повчав її і відчитував за сором"язливу легковажність... Вона вірила йому до останнього дзвону...
І були моменти, коли на картину падало місячне сяйво і від того вона ставала пристрасно-спокусливою... Тоді тендітно і вишукано вона заводила досконалий механізм... Стукіт годинника ставав пришвидченим... Він насолоджувався і бажав картину... В ті хвилини годинник жалкував, що володіти нею може тільки в мріях і снах...
Проходив день за днем... Ця дивна пара вже не уявляла свого існування один без одного... Виважений антикварний годинник і закохана грайлива картина...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448563
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.09.2013
автор: Лія***