Зачекай, коли рани загояться,
Коли тиша їдка стане світлом,
Що проникне у нас
Безнадійно…
Час не діяти.
Часу – не існує.
Адже ми вічні, у Всесвіті ілюзій
Живемо і помираємо тільки на мить
Щоби потім знову…
Щоби потім…
Подивись…Відкрий свої очі.
В них стільки тепла одвічного,
Стільки зла …
Стільки туги Творця,
Що знемагає безмежністю над своїм творінням.
Ти – інь і янь.
І Я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448148
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2013
автор: Христина Спринь