Ну ось я у Одесі.
Давно туди хотіла.
Душа в легкому стресі,
І ноги обважніли.
Приїзд у санаторій –
Час клопітний. Від рання
Шукання територій
Для їжі, проживання.
Подвір’я сіро-темне,
Та тихе і просторе.
У перший день – приємно,
Вітаюся із морем.
Хвильки дрібно-горбисті
Несуться косяками.
І сонечко іскристе
Ласкавить промінцями.
Північний вітер плечі
Легесенько торкає.
По морі молодечо
Кораблик пропливає.
На пірсі хто у майках,
А хто під одіялом.
Поодинокі чайки
Танцюють під кіфару.
Наважилась пірнути
В морську холодну воду.
Умом це не збагнути,
Це наче зміна коду –
Лишилась в морі втома,
Розмилися турботи.
Змінила крапку кома,
Відкрились нові квоти.
І вечір був прекрасним.
Одесою гуляла.
Вернулась в корпус вчасно,
Вночі, мов мертва, спала.
А ранок приніс холод.
Пориви вітру грізні.
І загірчили солод
Мелодії капіжні
Післяобід у ліжку.
На морі шторм пророчать.
Та я зроблю пробіжку
Кудись іще до ночі.
Одеса так і манить,
Мов випічка із тіста.
Я з колеса огляну
Мабуть, сьогодні місто.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447387
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.09.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)